Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапія

Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапія

При введенні в слизову оболонку піхви патогенних мікроорганізмів у собак нерідко виникає запальний процес – вагініт. Захворювання приносить не тільки фізичні незручності тварині, а й становить серйозну проблему для заводчиків. Причин вагинита безліч – від порушення гормонального фону до механічних травм зовнішніх статевих органів. Різноманітність клінічних форм недуги потребує грамотної кваліфікованої допомоги.

Причини виникнення вагініту у собак

Серед причин розвитку запалення піхви у собак ключовими, на думку ветеринарних фахівців, є:

  • Дисбаланс гормонів. Найчастіше причиною розвитку вагініту у собак у молодому віці є гормональний збій. Внутрішні залози з якоїсь причини починають виробляти знижену кількість естрогенів, що призводить до порушення процесів проліферації у слизовій оболонці статевих органів самки. Заводчики відзначають, що найчастіше вагініт спостерігається перед першою течкою тварини, що зумовлено гормональним фактором.
  • Запальні захворювання сечостатевої сфери. Ендометрити, цистити, вихідне запалення матки найчастіше виступають як хронічні осередки інфекції та призводять до вагініту у тварин.

Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапіяРекомендуємо прочитати про кандидозі у собак. Ви дізнаєтеся про причини кандидозу, ураження шкіри та слизових у собак грибком, тварин з групи ризику, діагностики та лікування.
А тут докладніше про те, як підняти імунітет собаці.

Класифікація

У ветеринарній практиці за перебігом патологічного процесу прийнято розрізняти гостру та хронічну форму захворювання. Залежно від причин та форми запалення вагініти бувають ювенальні, серозні, катаральні, гнійні, фіброзні та гангренозні.

Ювенальний

Нерідко прозорі із кремовим відтінком виділення з піхви виявляються в цуценячому віці. Даний тип запалення характерний для тварин, які не досягли статевої зрілості. Основною причиною захворювання є гормональний збій і порушення обміну речовин у організмі, що росте.

У сучасній ветеринарії за необхідності проводиться корекція гормонального фону молодих тварин за допомогою естрогенів низької концентрації. У ряді випадків ювенальний вагініт проходить самостійно без медикаментозної терапії.

Катаральний

Найбільш легкою формою запалення слизової оболонки піхви є катаральна. Недуга характеризується каламутними, білуватими тягучими виділеннями. При даній формі запалення відзначається кислий специфічний запах від тварини, на слизовій оболонці спостерігаються невеликі виразки та крововиливи.

Прогноз при катаральному вагініті має сприятливий характер.

Гнійний

При ускладненні запалення стрептококовою або стафілококовою мікрофлорою катаральний вагініт переходить у гнійну форму. З піхви спостерігаються жовто-зелені витікання, що мають неприємний різкий запах.

Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапія

Симптоми патології

Власники тварин повинні уважно стежити за станом здоров`я собаки, щоб не пропустити симптоми розвитку вагініту. У захворювання є такі характерні ознаки:

  • Собака проявляє надмірну увагу до зовнішніх статевих органів, постійно вилизує вагінальну петлю.
  • Характер виділень із зовнішніх статевих органів залежить від форми недуги.
  • При розвитку гнійного та гангренозного вагініту від тварини виходить неприємний гнильний запах.
  • загальний стан пригнічений. Нерідко собака відмовляється від корму, або спостерігається зниження апетиту. Тварина багато лежить, млява та неактивна.

Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапія

У лікування широко застосовуються антибактеріальні мазі, що мають протизапальний ефект, наприклад, стрептоміцинова, левоміцетинова, іхтіолова, тетрациклінова, преднізолонова.

Якщо причиною вагініту стало порушення гормонального фону, тварині призначаються ін`єкції естрогену. Лікування проводиться строго під контролем ветеринарного спеціаліста.

Гнійна, фібринозна та гангренозна форми захворювання потребує не тільки місцевої терапії, але й загального застосування антибактеріальних засобів. Для системного лікування хворим тваринам застосовуються антибіотики пеніцилінового та цефалоспоринового ряду.

При ускладненні бактеріального вагініту грибковою інфекцією ветеринарний спеціаліст призначає протимікотичні препарати. При тяжких формах захворювання антибактеріальні лікарські засоби слід застосовувати лише після попереднього дослідження мікрофлори на чутливість до антибіотиків.

Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапія

Профілактика захворювання

З метою попередження розвитку вагінітів у чотирилапих вихованців ветеринарні фахівці та досвідчені заводчики рекомендують власникам виконувати наступні поради та правила:

  • Утримувати тварину у належних гігієнічних умовах. Приміщення, де знаходиться собака, має бути чистим, без протягів та вогкості. Підстилку слід регулярно чистити, прати, обробляти дезінфікуючими засобами.
  • Збалансоване харчування – гарантія міцної імунної системи, здатної протистояти патогенним мікроорганізмам. Достатня кількість вітамінів та мінералів забезпечує місцевий захист слизових оболонок.
  • Случка повинна проводитись тільки зі здоровим кобелем. Перед проведенням парування власник повинен переконатися, що тварина оброблена від паразитів, щеплена і не страждає на хронічні статеві інфекції.

Запалення або вагініт у собак: прояви, наскільки небезпечне захворювання, терапіяРекомендуємо прочитати про зобі у собаки. Ви дізнаєтеся про причини формування зоба на шиї, види патології, симптоми захворювання, діагностику та лікування, прогноз.
А тут докладніше про гастрит у собак.

Вагініт у собак виникає найчастіше на тлі зміни гормонального статусу або носить інфекційну природу та обумовлений впровадженням в організм самки патогенної мікрофлори. Складна класифікація недуги пов`язана із патогенезом розвитку запального процесу.

Найбільш важкими формами вагініту є гнійний та гангренозний. Лікування захворювання включає застосування місцевих протизапальних засобів та системне використання антибіотиків.